Усе почалося буденно — я хотіла масаж. Просто щоб мені зробили масаж. Я шукала ресурс не лише для відпочинку, а й для внутрішнього відновлення: спосіб поєднати емоційний і фізичний стан, зробити його гармонійнішим. Але після двох сеансів зрозуміла — щось тут не те. Я отримала фізичне, а тієї наповненості, на яку чекала, не було. І тоді відчула: я мушу розібратися сама. І не лише для себе — а зі сторони майстра.
Далі все пішло стрімко. Португалія, Індія. У 2018-му почалася моя глибинна трансформація. З часом фізичного контакту мені треба було все менше, щоб дістатися до того рівня, де можливі справжні зміни. Натомість мені захотілося звуку. Змінилося саме сприйняття звучання: я не просто чула чашу — я відчувала її тілом. Зникали час, простір, обставини — я повністю була в цьому потоці. Так у мене з'явилася перша співоча чаша. А потім — навчання у звукотерапевта.
А ще прийшли малюнки. Я їх не планувала — вони почали з'являтися через мене. Мій шлях із цими інструментами завжди був інтуїтивним: воно веде мене, а я довіряюся. Часто цей внутрішній поклик береться нізвідки й навіть лякає — «що це зі мною?». Я бачу це й в інших: люди дивляться на малюнки й кажуть — «так, зі мною щось відбувається». Бути поруч у цей момент і є моя робота.